Ліна Костенко, Василь Симоненко, Дмитро Павличко, Василь Стус, Іван Драч, Григір Тютюнник тощо. Неймовірні люди, талановиті, цікаві, розумні, письменники. Вони – представники шістдесятництва. Шістдесятники — це люди, які виступали на захист національної мови й культури, свободи художньої творчості на початку та в середині 1960-их років (звідси й назва).

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.

Тож, аби доторкнутися рідним словом до величної української літератури, зокрема поетів-шістдесятників, учні 11-А класу Таращанської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 разом із учителем української мови та літератури Наталією Олександрівною Шелудько організували неймовірну подорож і зустрілися з поетами епохи.

Про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко, безсумнівно, найвидатнішої, найавторитетнішої  української письменниці-шістдесятниці, майстра слова світового рівня лауреатки Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994), розповіла присутнім Анна Грохольським від імені ж самої Ліни Василівни. Дуже цікавою була розповідь про творчість відомої поетеси.

«Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба…», - слова цієї пісні відомі всьому світові. Пісня про справді неминущі людські цінності. І автор дітища – Дмитро Павличко, сучасний український поет, перекладач, літературознавець і критик, полум’яний публіцист, державний і громадський діяч. Богдан Черевичний від імені поета представив життя й творчість митця. Найбільш вражає в Дмитрі Васильовичу те, що він бореться за українську мову й прославляє її.

 Кожному відоме ім’я Василь Стус, адже це один із найвизначніших світових поетів ХХ століття, він – сумління нашої нації. Він був одним із українських дисидентів, його репресував і знищив комуністичний режим, а твори довгий час замовчувалися. Але Василь Семенович не переставав творити для народу, адже твердо вірив, що його твори будуть читати. Вдало розповів від імені поета Владислав Житінський.

Коротка, яскрава, трагічна доля й творчість цього митця стали справжнім знаменом шістдесятництва, символом тієї неповторної доби. Його називають «витязем молодої української поезії». Він – це Василь Симоненко – романтичний, емоційний, пристрасний, правдивий і щирий у своєму творчому самовияві, у любові до звичайної людини й до України. Захоплюючою була розповідь Назара Шостака від імені митця.       

Саме шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові. Вони закликали й закликають нині українській народ протистояти тоталітарному режиму, вони саме через українське слово прагнули й прагнуть достукатись до народу, що так далі жити не можна. 

Ярослав Яцевський.