Рідне слово… Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Порадник і вчитель тих, хто її любить і шанує, і суддя тих, хто її зневажає.

    9 листопада у День української писемності та мови учні та вчителі ліцею «Успіх» долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, адаптованого до умов воєнного часу.

    Радіодиктант – це не тільки про грамотність… Це про єдність, повагу, любов до нашої мови і культури, яку не відібрати, не зламати…! Єднаймося навколо мови! Цінуйте! Надихайтеся нашою солов’їною…!

    Учасники Радіодиктанту висловили свої враження від заходу.

    Наймолодші учасниці – учениці 5-А класу – уперше приєдналися до 10-класниць та взяли участь у заході. Шевченко Тетяна попри юний вік сказала, що текст її розчулив, а захід був новим, але тепер уже знає про нього. І хоча не встигала записувати, але сподобалось. А Гончар Марія зазначила, що також писала вперше, але впевнена, що й надалі буде брати участь у Радіодиктанті багато-багато років. « Було складно встигнути записувати, але я спробувала. Спочатку було страшно, текст сумнимй, але наступного року також спробує написати. Слава Україні!» – приєдналася до нашої розмови також 5-класниця  Беляєва Христина.

    Гайдамака Анастасія, учениця 10 класу, відзначила: «Радіодиктант для мене був дуже зворушливим. Писала його вперше. Хвилювання, безсумнівно, було, але загалом мені дуже сподобалось, адже Радіодиктант об’єднує. Текст створив надзвичайну атмосферу».

    «Відчуваю несамовитий біль, відчуваю, як плаче душа. Текст передав емоції на аркуш паперу. Слухаючи інших учасників після написання тексту, я відчула почуття радості від того, що ми можемо вільно спілкуватися рідною мовою. Я вдячна за можливість написати Радіодиктант і сподіваюся, що ця традиція буде продовжуватися ще багато років», – висловила свої думки та емоції Номінат Дарія.

    Бекарюченко Владислава, також учениця 10 класу, як і Малішевська Ольга, Томчук Софія,  зазначила: « Більше хочу наголосити на тому, яким був зміст саме тексту: як завжди, актуальним. Диктант викликав у мене сум, адже все те, що було написано Іриною Цілик, – ніщо інше, як правда. Радіодиктант об’єднує. Ми бачимо, що до нього долучилися всі українці незалежно від того, де вони знаходяться: на півдні, заході, сході чи півночі України або ж за її межами, і це неймовірно!»

    Малішевська Ольга розчулено відмітила: «Шкода тих людей та їхніх домашніх улюбленців, які втратили своє житло, можливо, і рідних та близьких. Надіюсь, що в постраждалих усе налагодиться в житті, а мене та всіх моїх знайомих не настигне таке нещастя, а війна якнайшвидше закінчиться нашою перемогою!»

    Яковенко Вікторія,  відмітила: « Я не жалкую, що вирішила взяти участь у заході, і наступного року обов’язково також стану його учасницею. Усе,  виявилося,  не так страшно, як очікувала».

    Сальнікова Анна продовжила: «Сьогодні я вперше писала Радіодиктант, і цей досвід мені надзвичайно сподобався. Текст був душевним, емоційним і зворушливим. Усе, що було описано в ньому, є актуальним і знайомим для кожного з нас. Я обов’язково приєднаюся до учасників і наступного року».

    Томчук Софія також висловила свої думки: «Текст навіяв меланхолійність. Тема надзвичайно актуальна. Люди в цей день об’єдналися, продемонстрували свою вірність країні. І це неймовірно!»