| Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран - дужий, та несміливий; а цап - сміливий, та не дужий: - Бери, баране, голову, бо ти дужий. - Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та й ідуть, коли горить вогонь. - Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять. - А, здорові, молодці! - Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить - м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран давно вже злякавсь. Цап і роздумавсь: - А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран і приніс. |
Правила користування
Інформація про автора