Цап та баран
-Та не цю, а подай більшу! - каже цап. Баран знову цупить ту ж саму. - Та подай ще більшу! Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як відціля втікати: "Бо це,- кажуть,- такі молодці, що з ними й голови збудешся,- бач, одну по одній вовчі голови тягають". От один вовк і починає: - Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,- піду я по воду. Як пішов вовк по воду: "Хай вам абищо, з вашою компанією!" Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля драла дати: - Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку. Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів: - Ось піду лишень я, так я їх прижену. Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап до барана: - Ох, нум, брате, скоріше хвататись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.
1	2	3	4	Початок Правила користування Інформація про автора