| Повернувся до журавки й каже:
- Нам треба розлучитися.
- Куди підеш? - спитала журавка.
- Піду шукати те, про що не можна говорити.
- Най тобі щастить!
Іванко йшов полями, лісами. Якось при дорозі побачив хатку. Увійшов. У сінях були три коти, прив'язані до трьох стовпів. Іванко погладив кожного кота і дав по шматку риби.
- Няв, няв, няв...- озвалися до нього коти.
З хатки почувся якийсь голос:
- Хто там збиткується над вами?
- Не збиткується ніхто. Леґінь дав нам їсти.
- Тоді заходь до хати, леґіню!
У хаті Іванко нікого не побачив, бо там було темно. Викресав вогню і посвітив. На печі лежала стара-старезна баба.
- Добре, синку, що не минув моєї хатки, бо в мене щось у боку коле. Нема кому водиці принести.
- Водиці? Зараз, бабко...
- Сам не принесеш, бо заблудишся. Спусти одного кота, він очима буде присвічувати дорогу.
Іванко вийшов у сіни і спитав:
- Котрий із вас піде зі мною по воду?
- Всі по одному разові,- відповів найстаріший.
І пішли. Дорогою Іванко зацікавився:
- Скажи, котику, чому це ви прив'язані?
- Не можу сказати, стара прожене мене. Спитай другого.
Іванко зварив кулешу, нагодував бабку і котів. Переночував і хоче йти далі. А стара не пускає:
- Побудь тут ще трохи, доки не перестануть мені боліти крижі.
Другого дня Іванко пішов по воду з другим котом.
- Скажи, котику, чому це ви прив'язані?
- Не можу сказати, я боюсь баби...
На третій день Іванко пішов по воду з третім котом. Напоїв його, погладив, дав кавальчик рибки.
- Скажи, котику, чому це ви на прив'язі?
- Боюся говорити, але тобі скажу. Баба - найстарша відьма. Вночі до неї злітаються всі нечисті сили і радяться, як мають людям шкодити. Сьогодні теж зберуться на збіговисько. А щоб ти не чув, баба заліпить тобі вуха воском. То я про все тобі розповім.
- Скажи мені, котику, вони ніколи не говорили про дівчину, що стала тростинкою?
- Як ні? Баба навіть казала, що вже були два леґіні, які хотіли вкрасти в неї перстень. Вона їх обернула у два камені. Там, під хатою, й лежать. Як припече сонечко, баба на них сідає й вигрівається.
- А що треба робити, щоб повернути їм життя?
- Треба скропити камені водою з озерця, з якого ще ніхто не пив.
Іванко зварив вечерю, нагодував бабу, котів і ліг спати. Стара сказала:
- Іванку, сеї ночі буде дуже гриміти. Я тобі заліплю вуха свіжим воском, абис не оглух.
| |
 |
