Опівночі до хати почали злітатись всілякі відьми, упирі й чорти. Набилося їх стільки, що не було де ні спати, ні стати. Іванко вийняв віск з одного вуха і почув:
- Чула, що йде і третій леґінь визволяти дівчину з тростини. Але я йому покажу, по чому лікоть кваші. Я перстень заховала в Залізній горі.
Уранці відьма розбудила хлопця і спитала:
- Ти щось чув, Іванку?
- Ні, бабко, я спав, як камінь. Хлопець почав збиратися в дорогу.
- Я йду з тобою,- сказав третій кіт.- Бабу ми обдуримо. Ти зловиш кота й прив'яжеш замість мене. Баба стара й підсліпувата, не скоро помітить.
Іванко так і зробив.
Довго йшли чи мало - прийшли у чисте поле. Раптом у повітрі загуділо. Котик сказав:
- Це баба вже летить за нами. Видно, упізнала підкинутого кота. Але я хитріший...
Він вигріб яму і сказав:
- Залізай сюди!
Іванко заліз, сховався разом з котиком. Баба пролетіла і пропала.
Іванко і котик вибралися з ями і вирушили далі. Ішли день, другий, третій - прибули до печери.
| |
|